#: locale=uk
## Випливаюче вікно
### Тіло
htmlText_068FF071_15FB_5919_41B4_98C52454F2DA.html = Відділ культури, туризму, молоді та спорту
Адреса: Львівська область, Львівський район, м. Рава-Руська, вул. Я. Мудрого, буд. 8 (II поверх).
Графік роботи: понеділок – п’ятниця: 9:00 – 17:30 год.
Обідня перерва: 13:00 – 13:30 год.
Субота, неділя - вихідні
Відділ культури, туризму, молоді та спорту
Адреса: Львівська область, Львівський район, м. Рава-Руська, вул. Я. Мудрого, буд. 8 (II поверх).
Графік роботи: понеділок – п’ятниця: 9:00 – 17:30 год.
Обідня перерва: 13:00 – 13:30 год.
Субота, неділя - вихідні
Регіональний ландшафтний парк "Равське Розточчя" засновано у 2007 році.
Загальна площа парку складає 19103 га, простягається на понад 30 км із заходу на схід, максимальна ширина близько 10 км.
Територіально парк розташований в межах двох адміністративних районів – Львівського та Яворівського. Саме тут знаходиться найвища точка Рава-Руської громади - гора Вовковиця. Її висота становить 341 метр над рівнем моря.
Рельєф території характеризується пологосхилими поверхнями, супіщаними ґрунтами, на переходах між ландшафтами поширені локальні підняття, розчленовані ярами. Найбільш поширеним видом місцевостей парку є пологосхилі горбогір’я.
Територія покрита переважно буковими і грабово-буковими лісами. Серед трав’яної рослинності переважає лучна рослинність, яка є найпоширенішою в межах річкових долин та заплав.
Регіональний ландшафтний парк створено з метою збереження в природному стані типових соснових, букових, унікальних сосново-дубово-букових природних лісів, лучних, болотних об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.
Регіональний ландшафтний парк "Равське Розточчя" засновано у 2007 році.
Загальна площа парку складає 19103 га, простягається на понад 30 км із заходу на схід, максимальна ширина близько 10 км.
Територіально парк розташований в межах двох адміністративних районів – Львівського та Яворівського. Саме тут знаходиться найвища точка Рава-Руської громади - гора Вовковиця. Її висота становить 341 метр над рівнем моря.
Рельєф території характеризується пологосхилими поверхнями, супіщаними ґрунтами, на переходах між ландшафтами поширені локальні підняття, розчленовані ярами. Найбільш поширеним видом місцевостей парку є пологосхилі горбогір’я.
Територія покрита переважно буковими і грабово-буковими лісами. Серед трав’яної рослинності переважає лучна рослинність, яка є найпоширенішою в межах річкових долин та заплав.
Регіональний ландшафтний парк створено з метою збереження в природному стані типових соснових, букових, унікальних сосново-дубово-букових природних лісів, лучних, болотних об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.
Фортеця у Річках зображена на карті фон Міга 1783 року. Чотирикутний бастіонний замок споруджено на березі річки, яка поблизу замку за допомогою греблі перетворена на став. В межах укріплень зображено дві споруди, збудовані з цегли. З південного боку замок захищений високим берегом річки і каскадом штучних озер. Північна і північно-східна сторона замку виходили на рівнину, яка переходила у невеликий пагорб, який підвищувався над замком.
До нашого часу замок не зберігся, але й зараз добре видно контури земляного укріплення – вали і бастіони. Західний вал має довжину 55 метрів, північний вал має довжину 90 метрів, східний вал має довжину 65 метрів.
З північного заходу є невеликий виступ, який був бастіоном або основою для дерев’яної башти, північно-східний бастіон зберігся добре. З інших кутів бастіонів не видно, їх, очевидно, знищила ерозія ґрунту, хоча вони точно були, їх позначено на карті фон Міга. З північного напільного боку є два розриви, в одному з них була брама. Рів перед валом зберігся, однак з півночі він засипаний через оранку.
В Першу світову війну на території замку був австрійський польовий госпіталь. Є дані про існування замкового парку на початку ХІХ століття.
Військовий цвинтар німецьким військовим Другої світової війни (с. Потелич)
Це кладовище загиблих Другої світової війни було споруджено Німецькою народною спілкою догляду за військовими похованнями за дорученням Федеративної республіки Німеччини у 1998 р. Задля збереження та догляду за цим кладовищем Німецька народна спілка змушена отримувати добровільні пожертвування та внески. Молодь Європи в рамках міжнародних молодіжних таборів допомагає у догляді та будує мости взаєморозуміння. Цю територію урядові ФРН було надано урядом України.
Німецька народна спілка у 1993 році почала здійснювати до Потелича перші перевезення полеглих на війні німців. До 2007 року тут було перепоховано понад 10 000 полеглих на війні з місць поховань заходу України. Перепоховання на цьому цвинтарі здійснюватимуться й надалі. Після завершення робіт загальна кількість німецьких полеглих, які знайшли тут свій останній притулок, становитиме приблизно 30 000 чоловік.
Дерев'яна церква Преподобного Теодозія Печерського 1627 року (с. Нова Кам'янка)
У 1866 р. у село для новоствореної парафії перенесли розібрану стару дерев'яну церкву з Угнова, збудовану коло 1627 р. і зібрали на новому місці у 1867 р. 16 травня 1867 року в селі було урочисто відкрито церкву Святого Теодозія Печерського. З того часу в цей день у Новій Кам`янці щорічно відзначають храмовий празник, який в народі називають Свободою (або ж Слободою), оскільки відкриття святині було приурочене до чергової річниці скасування панщини в Галичині.
Дерев'яна церква Святих Косми і Дем'яна 1866 року з дзвіницею (с. Гійче)
Найдавніші згадки про церкву в селі походять з XVI століття. Ерекційна грамота парафії надана у 1718 р. У XVIII ст. була збудована попередниця нинішньої – дерев’яна церква Святого Архистратига Михаїла, звана в народі “волоською”. У 1866р. зведена теперішня дерев’яна будівля стараннями пароха о. Платона Куровецького. На його замовлення проєкт нової дерев’яної церкви в Гійчу виконав Сильвестр Гавришкевич, для якого це стало одним з перших проєктів дерев’яної церкви. Визначальним для архітектора моментом стало впровадження у проєкт церкви елементів класицистичного стилю, характерного для його ранньої творчости. Часто зустрічається дата побудови – 1860 рік, написана навіть фарбою на шалівці. Ця помилка виникла через друкарську помилку в передвоєнних шематизмах. Повоєнні шематизми подають правильну дату. Така ж дата є і в архівній справі. На південний захід від церкви розташована триярусна дерев’яна стовпова дзвіниця, збудована у 1867 році.
Дерев'яна церква Святого Духа 1502 року з дзвіницею (с. Потелич)
Найстаріша дерев'яна церква Львівщини та тридільна в Україні. Видатна пам'ятка архітектури та монументального мистецтва галицької школи. 21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, Церква Святого Духа, разом з іншими дерев'яними церквами карпатського регіону, була включена у список світової спадщини ЮНЕСКО. У XVII столітті у церкві було встановлено новий двоярусний іконостас. Розписи церкви було зроблено в 1620—1640 роки. Ікона «Деісус» була виконана відомим іконописцем Іваном Рутковичем у 1683 році. Поряд з церквою знаходиться дерев'яна квадратова в плані двоярусна дзвіниця, збудована у той самий час, що і церква.
Дерев'яна церква Святої Параскеви 1866 року з дзвіницею (с. Забір'я)
Існуюча дерев'яна церква зведена на місці давнішої у 1865-1866 рр. майстром Симеоном Козаком, який звів в околиці ще шість інших церков. Це тризрубний храм, завершений трьома восьмериками, вкритими шоломовими банями з ліхтарями і маківками. Стіни підопасання відкриті, надопасання і восьмериків – кожуховані ґонтами. На південний захід від церкви розташована триярусна, квадратова в плані дзвіниця, вкрита наметовим дахом. На надпоріжнику її дверей поряд з маль -тійським хрестом в колі шнурового орнаменту вирізьблений напис: “Пд 1889”, що засвідчує час її побудови.
Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці 1920 року (с. Річки
У 1920 р. зведена невелика дерев’яна церква-каплиця. По другій світовій війні стояла зачиненою до 1989 р. Тризрубна безверха будівля. Складається з трьох прямокутних об’ємів – нави в центрі, вужчого вівтаря зі сходу та вужчого невеличкого присінку з заходу. Всі приміщення вкриті двосхилими дахами. На дещо вищому гребені даху нави встановлений чотирибічний ажуровий ліхтар, завершений маківкою. Стіни будівлі шальовані вертикально дошками і лиштвами.
Костел Святого Йосифа 1770-1776 рр. (мур.) (м. Рава-Руська)
Костел св.Йосифа - пам'ятка барокової архітектури національного значення. Костел було збудовано у 1775 році на кошти тогочасного власника рава-руських маєтків Андрія Жичицького, а посвячено у 1843 році. Його фасад зі скульптурою Святого Йосипа відрізняється особливою пластикою. В інтер'єрі збереглись фрагменти настінного розпису. Раніше у равській святині знаходилась чудотворна ікона Богоматері святого Розарію, але в 1946 році останній адміністратор парафії Якуб Віняж вивіз її до Польщі, і нині цей образ є центральним в костелі польського міста Любич-Крулєвскій.
Костел Святого Михаїла ордену Реформаторів 1737 року (мур.) та монастирські келії ордену Реформаторів 1737 року (мур.) (м. Рава-Руська)
Побудований за проектом архітектора П. Фонтану на місці дерев'яної каплиці, заснованої в 1725 р. Реставровано в 1902 р. і в 1930-1935 рр. Кам'яний, в стилі бароко, однонефний, під двосхилим дахом з сигнатуркою, У плані складається з прямокутного нефа і такого ж хору з прямокутним приміщенням, що примикає до нього з південного боку. При західному фасаді – невеликий квадратний притвор. Храм належить до типу реформаторських костелів XVIII ст., у яких пристінні стовпи, що несуть підпружні арки склепінь, ділять неф на три прясла, перекриті циліндричними склепіннями з розпалубками. Два прясла хору перекриті хрестовими склепіннями. Фасад двоярусний, оформлений пілястрами та барочним фронтоном. Аналогічної форми фронтон зведений над притвором.
Костел Святого Станіслава 1826 року (мур.) (с. Потелич)
Римо-католицька парафія в місті була ще у 1425 році. Перший храм був дерев'яним - згорів у 1777 році. Сучасну муровану святиню споруджено у 1826 році. У 1858 році храм освятив під титулом св. Станіслава архієпископ Лука Баранецький. У ті часи парафія нараховувала близько тисячі вірян. У період із 1940-х років по 8 грудня 1990 року храм було закрито (там розміщувались клуб, музей історії села).
Меморіал французьким військовополоненим у Другій світовій війні (м. Рава-Руська)
Після поразки Франції влітку 1940 року близько двох мільйонів французьких полонених опинилися в німецьких концтаборах. 21 березня 1942-го командування Вермахту вирішило перевести французьких в’язнів-утікачів до дисциплінарного концтабору (Straf-Kompagnie) “Шталаг 325” у Раві-Руській. На цьому місці тепер споруджено меморіал.
Меморіальний комплекс Першої світової війни (с. Гійче, урочище Прибитка)
Тут у ніч з 6 на 7 вересня 1914 року відбувся бій між вояками другого полку Тірольських стрільців під командуванням полковника Олександра Броша та солдатами Російської імперії. В результаті сутички, що перейшла у рукопашне зіткнення, загинуло понад 300 росіян та близько восьми сотень австрійців. Жертви бою знайшли тут вічний спочинок. Жителі села поховали росіян з східної частини Прибитки, а австрійців з західної. У 1917-18 рр. за сприяння фахівців з Італії на місці бою був збудований Меморіал Слави. Проте у часи польського панування в Галичині цей Меморіал занепав. Завдяки Австрійській меморіальній організації «Чорний хрест», Жовківській РДА, громаді с.Гійче та ДП «Рава-Руський лісгосп» з 1994р. по 1996р. проводилися роботи по відновленню пам’ятки, а її офіційне відкриття відбулось у червні 1996 року.
Пожежна вежа XIX ст. (м. Рава-Руська, вул. Грушевського, 22)
Одна з найкрасивіших будівель міста - колишня пожежна вежа. Цікавою є історія годинника на вежі – довгий час він не працював, потім був відремонтований місцевим майстром-самоуком. В 2007 році будівлю було відреставровано, але годинник відреставрували лише зовні. Тільки в 2010 році годинник на вежі нарешті запустили, встановивши всередині електронний механізм. Тепер щогодини містом лунає одна із 12 мелодій і звучить голосне бамкання.
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці 1899 року (мур.) (с. Равське)
Перша згадка про церкву походить з 1587 р. Попередня дерев’яна тризрубна одноверха церква була збудована у XVIII ст. У 1873-1887 pp. її перебудували, зробивши триверхою, старанням о. Петра Решетиловича. 17 листопада 1892 р. величава церква зі всім вистроєм згоріла. У 1893 р. зведено тимчасову дерев’яну каплицю, а у 1899 р. на її місці завершилося спорудження мурованої церкви за проектом Василя Нагірного стараннями о. Юстина Манастерського.
Розташована на рівній ділянці, на північній околиці села, на певній віддалі від нього. Оточена старими листяними деревами. Хрещата в плані споруда. До восьмигранної в плані нави прилягають укорочені бокові прямокутні раменами, прямокутний вівтар з двома невеликими захристіями по боках та прямокутний витягнений бабинець. Наву вінчає шоломова з начільниками баня, завершена ажуровим ліхтарем з маківкою, поставлена на світловий восьмибічний барабан. Рамена хреста вкриті двосхилими дахами. Кути бокових об’ємів фланковані потужними пілонами, восьмигранними у верхній частині, завершеними сліпими ліхтарями з маківками, аналогічними до головної бані. Тиньковані стіни розкреповані по кутах лопатками і прикрашені аркатурним фризом. Західний вхід в бабинець підкреслений потужним порталом, зверху якого влаштований балкон з кованими ґратками.
Церква Воскресіння Господнього 1780 року (мур.) (с. Липник)
Будівництво існуючої споруди розпочалося у 1768, а завершилося у 1780 р. Поновлена у 1792 р. Мурована, тридільна, одноверха, в стилі пізнього бароко. Наву вінчає баня на світловому восьмибічному барабані. Західний причілок завершений бароковим фронтоном. П’ятиярусний золочений іконостас з рокайлевою різьбою походить з кінця XVIII ст. По сторонах іконостасу образи А. Качмарського з 1855 р. Головний вівтар різьблений в стилі бароко з образами художника К. Зелера.
Церква Святого Юрія 1846 року (мур.) (м. Рава-Руська)
Перша згадка про дерев’яну греко-католицьку церкву в Раві-Руській датується 1612 роком. Кілька разів її перебудовували, аж доки у 1812 році громада вирішила на її місці побудувати мурований храм. Через брак коштів після закладення фундаменту будівельні роботи припинились. Освячено храм у 1849 році. Дотепер збереглися дзвіниця і різьблений золочений іконостас ХІХ століття, а також частина розписів Юрія Магалевського та Юліана Буцманюка, завершених у 1937 році.
Церква Святої Трійці 1936 року (мур.) (с. Потелич)
У 1936 р. стараннями пароха о. Михайла Дороцького завершилося спорудження нової мурованої церкви за проектом Олександра Пежанського, яку освятив перемиський єпископ Йосафат Коциловський 30 серпня 1936 р.
Хрещата споруда. До ширшої квадратової в плані нави прилягають вужчі півциркульні вівтар і бокові рамена, вкриті півдзвонястими конхами, та прямокутий бабинець, накритий двосхилим причілковим дахом. До вівтаря з півночі і півдня прилягають невеликі прямокутні захристії. Наву вінчає на середхресті більша цибуляста баня з ліхтарем і маківкою на великому світловому восьмибічному підбаннику. По кутах нави на високих вужчих восьмериках розташовані ще чотири цибулясті бані. Чільний фасад членований пристінними пілястрами, які підтримують антаблемент, що оббігає всю споруду. Завершений фасад барокізуючим фронтоном із волютами, в тимпані якого розташоване зображення “Всевидячого ока”.
Рава-Руська міська територіальна громада – мальовничий прикордонний край Львівщини площею 319,1 км2 з населенням понад 25 тисяч осіб.
Туристична привабливість громади ґрунтується на гармонійному поєднанні заповідної природи Розточчя та багатошарової історичної спадщини. Равщина є чудовим місцем для внутрішнього та міжнародного туризму, пропонуючи гостям як пізнавальний відпочинок, так і можливості для рекреації на території Регіонального ландшафтного парку «Равське Розточчя».
Природне багатство краю представлене унікальними ландшафтами. Мальовничі пагорби Розточчя, вкриті розлогими лісами, створюють специфічний мікроклімат і є привабливими для розвитку екостежок, велотуризму та активного дозвілля на свіжому повітрі. Це край, де природа зберегла свою автентичність, попри близькість до важливих торгових шляхів.
Культурний потенціал громади зосереджений навколо пам’яток архітектури та пам'яті про багатонаціональне минуле. Окрім визначних об’єктів сакральної архітектури, на Равщині облаштовано чимало місць історичної пам’яті. Таке розмаїття об'єктів дозволяє громаді формувати унікальні туристичні продукти — від релігійного паломництва до історико-просвітницьких експедицій.
Рава-Руська міська територіальна громада – мальовничий прикордонний край Львівщини площею 319,1 км2 з населенням понад 25 тисяч осіб.
Туристична привабливість громади ґрунтується на гармонійному поєднанні заповідної природи Розточчя та багатошарової історичної спадщини. Равщина є чудовим місцем для внутрішнього та міжнародного туризму, пропонуючи гостям як пізнавальний відпочинок, так і можливості для рекреації на території Регіонального ландшафтного парку «Равське Розточчя».
Природне багатство краю представлене унікальними ландшафтами. Мальовничі пагорби Розточчя, вкриті розлогими лісами, створюють специфічний мікроклімат і є привабливими для розвитку екостежок, велотуризму та активного дозвілля на свіжому повітрі. Це край, де природа зберегла свою автентичність, попри близькість до важливих торгових шляхів.
Культурний потенціал громади зосереджений навколо пам’яток архітектури та пам'яті про багатонаціональне минуле. Окрім визначних об’єктів сакральної архітектури, на Равщині облаштовано чимало місць історичної пам’яті. Таке розмаїття об'єктів дозволяє громаді формувати унікальні туристичні продукти — від релігійного паломництва до історико-просвітницьких експедицій.
РАВА-РУСЬКА
територіальна громада
РАВА-РУСЬКА територіальна громада